14 січня, на самого Василя, хтось постукав у двері Василини. Вона відразу впізнала, хоч і пройшло 30 років.

Все життя Василина вважала, що доля у неї не складається через її чудернацьке ім’я. Це ж треба було єдину доньку Василиною назвати, невже інших, більш жіночних імен не було? От нарекли її батьки цим чоловічим іменем, так і життя пішло шкереберть.

Василина вийшла заміж в 22 роки. Олександр вчився з нею в інституті, але був на три роки старшим. Звернув увагу на дівчину через її довгу косу, підійшов, захотів познайомитися. Василина і досі пам’ятає, як він реготав, коли почув її ім’я. Зустрічалися вони всього три місяці, а потім Олександр запропонував одружитися.

Мамі відразу майбутній зять не сподобався, просила доньку не поспішати, але Василині наче пеленою хто очі застелив. Вперше закохалася, недоліків Олександра вона бачити не хотіла. Через рік у них народився синочок Назарчик, відтоді чоловіка як підмінили – почав пізно приходити додому, звинувачувати дружину в тому, що вона погана господиня. Але найбільше зачіпало Василину, коли чоловік їй казав: «Василина, вона і є Василина…».

Коли синові було три роки, Олександр вперше не прийшов ночувати додому. Повернувся через день, нічого дружині не пояснюючи. Василина плакала, а мама лише хитала головою і повторювала: «А я казала тобі, донечко, не треба було виходити за нього заміж. Не має він душі…».

Відтоді Олександр часто не ночував вдома, а дружині гонорово заявляв: «Якщо щось не подобається – сама на розлучення і подавай». А потім Олександр зник і з життя Василини, і з життя сина. Василина взяла Назарчика і поїхала до свекрів. Батьки чоловіка повідомили, що тепер у Олександра є інша жінка – Анжела, і вони разом поїхали за кордон. Василині на той момент було всього 27 років.

***

30 років пролетіли як один день. Тяжко було Василині всі ці роки – довелося заочно закінчувати навчання в інституті, ростити сина і якось з усім цим давати собі раду. Олександр ніякої участі у вихованні сина не брав, навіть аліменти не платив. Але його батьки, ніби відчуваючи провину за те, що виховали такого сина, допомагали онукові чим могли.

Назар виріс, Василина зробила все для того, щоб син мав вищу освіту. А після закінчення університету Назар поїхав на навчання в Австрію, там і залишився. Василина тішилася успіхами сина, але залишилася зовсім одна – її мами не стало кілька років тому, а своє особисте життя вона більше не захотіла влаштовувати, жила для сина.

Василина була дуже віруючою людиною, вважала, що якщо Олександр її шлюбний чоловік, то інші – це великий гріх. От і не підпускала нікого до себе, хоча і виглядала завжди дуже добре, єдине – косу обстригла після зради Олександра. Син, коли підріс, не раз сам радив мамі когось собі знайти, бо вона заслуговує на щастя, але та вперто відмовлялася.

– Якщо Бог дав таку долю, значить так і тому і бути, – постійно повторювала Василина і собі, і іншим.

У Назара справи йшли дуже добре, в Австрії він одружився, заснував власну фірму, не раз забирав Василину до себе, та й взагалі, кликав жити на постійній основі, але Василина все відмовлялася, не хотіла заважати сину. Зате син збудував для матері гарний будиночок, саме такий, про який Василина мріяла.

***

14 січня, на самого Василя, хтось постукав у двері Василини. Олександра вона відразу впізнала, хоч і пройшло 30 років. Колишній чоловік прийшов миритися. Ошелешена Василина впустила його до хати. Олександр почав жалітися, що життя у нього не склалося – Анжела його кинула і забрала все спільне майно; батьків давно не стало, а в їхній квартирі тепер господарює його молодша сестра.

От він і згадав про свою першу дружину, почав говорити про те, що лише вона є для нього справжньою, адже з нею він присягав перед Богом.

Василина слухала його, почекала, поки він доп’є каву, і попросила назавжди покинути цей дім і ніколи більше тут не з’являтися. Але Олександр, який так і залишився таким нахабним, яким і був колись, відразу заперечив дружині, що це не її дім, а дім їхнього сина – і між іншим, спільного. А раз дім куплений за гроші сина, то він теж має право на частку в ньому.

В цей час задзвонив телефон, Василина побачила на екрані фото сина. Олександр сам підняв слухавку і почав було щось говорити синові, але Назар обірвав його на півслові і попросив зникнути з їхнього життя назавжди.

Олеся Біла.