Батьки наші були бідними людьми, тому ми з братиком за своє дитинство нічого хорошого не бачили. Як тільки я закінчила школу, то відразу пішла працювати. Але відкласти якусь копійчину у мене не виходило

В моєму житті склалося так, що я виросла в не дуже хорошій сім’ї. На той момент мені було десь всього 14 років. Моїм батькам доводилося тяжко працювати, що б утримувати мене і мою молодшу сестру. Але навіть при цих злиднях вони частенько збиралися з не дуже хорошими друзями, які часто залишалися в нас, сиділи з батьками на кухні. Вдома були часті суперечки. Братик не розумів, що відбувається, а ось я тоді вже все добре розуміла. Я годинами лежала і дума, ну чому саме я. Чому саме в мене такі батьки, це питання ніколи мене не покидало, коли я дивилася на інші щасливі і хороші сім’ї, турботливих та добрих батьків. Мені не хотілося в майбутньому жити, як мама і тато, я мріяла про свою щасливу сім’ю, де діти почуватимуть себе щасливими, відчуватимуть на собі батьківське тепло та їх турботу.

Кращим рішенням було влаштуватися на роботу, так я і зробила. Після дев’ятого класу я влаштувалась на роботу, а по вечорах відвідувала вечірню школу. У свої роки я працювала, як доросла людина, але це принесло свої плоди. Я досить не погано почала заробляти, але відкласти не виходило, так як допомагала своєму маленькому братику. І одяг купувала і щось смачненьке для нього завжди, чого від батьків ми ніколи не отримували.

Йшли роки, братик закінчив школу і теж пішов працювати. На той момент я почала розвивати свою власну справу. Як тільки мала змогу, вступила на заочне відділення до хорошого університету. Потихеньку справи почали рухатись краще, було важко, але перешкод я вже не боялась, мене моє минуле добре загартувало. З часом мій бізнес почав приносити хороші прибутки і я вже була досить забезпеченою людиною.

На сьогоднішній день мені 34 роки, в мене дуже хороший чоловік і троє прекрасних дітей, хлопчик і дівчатка-близнючки. Вони ще маленькі, але я ні на хвилину не забуваю про свою мрію, як ми жили з нею, що бачили, та що їли. Наше дитинство щасливим зовсім не назвеш. Ми з моїм чоловіком, намагаємося віддати дітям всю нашу любов і турботу, я хочу щоб вони були по справжньому щасливими, якою я, на жаль, не була.