Марія для себе зрозуміла, якщо пустить в квартиру сина з невісткою – про квартиру треба забути. Тепер всі дивляться косо – і свати, і невістка, і всі знайомі. Знають же всі, що є вільна квартира. І ніхто не розуміє, чому так шкода Марії віддати це житло власній дитині

Син Марії в цьому році закінчує університет, а влітку святкуватиме весілля. Зараз Марія з чоловіком і сином живуть в хорошій двокімнатній квартирі, плюс у сім’ї є невелика однокімнатна квартира на околиці, за яку лише недавно сплатили. Однокімнатну квартиру Марія спеціально придбала, щоб, здаючи її, мати надбавку до пенсії собі з чоловіком на старість.

То ж ця квартира поки здається квартирантам, і приносить в сімейний бюджет певну суму. І, хоча зараз Марія з чоловіком успішно працюють і непогано заробляють – трапляється, гроші від здачі дуже допомагають заткнути то одну, то іншу дірку.

Хоча, за великим рахунком, зараз без цих грошей цілком можна і обійтися. А ось в старості Марія на цю квартиру дуже розраховує.

А зараз з’ясовується, що на цю ж квартиру в глибині душі розраховує не тільки вона. Жити синові з молодою дружиною треба десь, а тут явно “вільна” житлоплоща. Родичі нареченої допомогти можливості не мають. Дівчина – з міста, але там в невеликій квартирі купа народу, сестра-школярка і хвора бабуся. Вся сім’я за великим рахунком чекає, коли старша дочка кудись від них з’їде.

Відкрито ніхто нічого не просить, але видно, що молоді дуже сподіваються на допомогу. А Марія пускати в квартиру молоду сім’ю на постійне проживання, вигнавши квартирантів, зовсім не хоче.

– Ну бо пустити – просто, а от як потім вигнати? – міркує Марія. – Ну, коли квартира знадобиться нам з чоловіком? Це ж нереально. Тим більше якщо там дитина народиться, а вона народиться рано чи пізно…

У хорошій подруги Марії – точно така ситуація, практично один в один. Пустила доньку ось так от в квартиру, яку собі приготувала на пенсію, і що? Вони там двох дітей народили, і з’їжджати абсолютно не планують. Нікуди їм. Ніхто не думає, що у матері пенсія через три роки, і натяків абсолютно не розуміють. Хоча спочатку йшлося – живіть, мовляв, поки збираєте на своє. А коли придбаєте своє житло – ця квартира матері на старість буде.

Але чомусь молодим купити квартиру так і не вдалося. Не змогли вони назбирати необхідної суми.

– Ну не вижену ж я рідну дочку з дітьми на вулицю! – зітхає подруга. – І гроші з них брати за квартиру теж якось непорядно… Дочка майже не працює, у молодшого проблеми зі здоров’ям, в сад не ходить, нехай краще вони дитини до моря вивезуть на літо… Що поробиш, не жили заможно, вже й не будемо… Попрацюю, поки не виженуть, а там видно буде…

Виходить, ще й ведмежу послугу мати зробила – не було у молодих стимулу обзаводитися своїм житлом…

Загалом, Марія для себе зрозуміла, що пустиш в квартиру сина з невісткою – про квартиру треба забути. Тому що вигнати потім на вулицю з дитиною або навіть з дітьми – це ще гірше, ніж з самого початку не пустити. І свого житла у сина не буде ніколи – дах над головою є, чого напрягатися? Куди цікавіше ні в чому собі не відмовляти, гаджети міняти, ніж платити за житло…

Тепер всі дивляться косо – і свати, і невістка, і всі знайомі. Знають же всі, що є вільна квартира. І ніхто не розуміє, чому так шкода Марії віддати її власній дитині. Всі в один голос твердять, що не думає вона про старість, і про те, хто їй допоможе, коли буде зовсім немічною.

Фото ілюстративне – greatsvadba.