– А ти, невістонько, що робила? – Лежала. – Ну, хто справою займався, нехай сідає за стіл, а ти йди лежи далі

Була у одного чоловіка дочка. Росла красива, але робити нічого не хотіла. Придивився до неї один мужик, дівчина красива, прийшов із сином і засватали її. Батьки дали хорошу частку приданого і журяться, як їх дитина на новому місці жити буде, адже вона не любить нічого робити, та й не вміє.

Кілька днів невістці нічого не говорили. На четвертий день покликали її на обід. Зайшли до хати, а батько її чоловіка питає: – Хто що робив? Кожен сказав, що робив, тільки одна невістка мовчить. – А ти, дитино, що робила?

– Лежала.

– Ну, хто справою займався, сідайте за стіл, – каже господар, – а ти, дитя, лежи далі.

На другий день пішла невістка по воду. Кличе свекруха на обід. А свекор знову питає, хто що робив. Жінка каже: – Ой, а невістка принесла води!

– Тоді дайте їй глечик води.

Пообідали, і розійшлися далі працювати. Йде третій день. Свекруха пішла доїти корову, невістка за нею. Зайшов свекор в будинок: – Хто що робив? – питає.

– Ой, невістка корову видоїла, – каже свекруха.

– Так дайте їй глечик молока, нехай п’є. Побачила невістка, що треба більше робити. Запитує у свекрухи, що робити. Роботи в будинку чимало: і зварити, і прибрати. На четвертий день свекор знову: – Хто працював, сідаєте їсти. Сіла за стіл і невістка, бо заробила обід.

Йде батько до свата подивитися, як його доньці там живеться. Прийшов, а дочка працює у дворі. Сів, здивувався, а вона йому тихо каже: – Беріть, батько, ніж і обрізайте цибулю, бо тут такі люди, якщо не працюєш – їсти не дадуть. Хто не працює той не їсть. Все правильно?