До автосалону увійшла жінка років шістдесяти. Непоказно одягнена і навіть налякана вона в нерішучості зупинилася на порозі. – Знаєте, тітонько, ви, напевно, дверима помилилися. Аптека поруч, – нахабно заявила менеджер Анна і відвернулася

Старший менеджер Анна чепурилася перед дзеркалом. Вона довго і ретельно фарбувала губи, як ніби готувалася виходити на подіум, тому абсолютно не звернула уваги на худеньку дівчину, яка боязко просочилася в один з найкрутіших і дорогих автосалонів міста.

– Вибачте, до кого можна звернутися? – запитала. – Я з приводу стажування.

Анна невизначено махнула рукою кудись углиб приміщення і відвернулася. Власний макіяж її займав куди більше, ніж якесь дівча, яке цікавиться стажуванням.

До дівчини підійшов Ілля і як можна ввічливіше запитав:

– Це, напевно, про вас попередили. Ви на стажування?

– Так, – відповіла новенька. – Мене Олена звуть. Що мені робити?

Ілля відвів дівчину в службову кімнату, пояснив, що і як, а потім відправив Олену назад в зал, додавши, що якщо що, він буде на контролі.

Олена приступила до роботи і потихеньку оглядала співробітників автосалону. Старший менеджер закінчила нарешті фарбувати губи і приступила до своїх нігтів.

Вона ретельно оглядала кожен пальчик, підпилювала і без того бездоганні нігтики і абсолютно ні на кого не звертала уваги. Ще двоє менеджерів вперлися носами у свої стільникові телефони, і лише один Ілля був напоготові.

В цей час по залу автосалону нипали парочка відвідувачів, вони підходили то до однієї машини, то до іншої, оглядали, прицінювалися і боязко оглядалися в надії, що хтось із співробітників зверне на них увагу.

– Ань, скажи Миколі, щоб підійшов до клієнтів, – попросив Ілля старшого менеджера. Але та, опустивши очі й не відволікаючись від свого найцікавішого в світі заняття, тільки буркнула:

– Так що ці жебраки куплять? Так, позиркають і підуть. Видно ж по ним, що у них і грошей немає на таку тачку.

І дійсно, чоловіки, не дочекавшись продавців, незабаром покинули автосалон.

Через півгодини до зали увійшов ще один клієнт. Це був сивочолий чоловік, весь вигляд якого говорив про те, що його гаманець туго набитий грошима. Микола і другий менеджер по імені Степан щодуху кинулися до потенційного покупця.

Цілу годину вони разом з ним ходили від одного автомобіля до іншого, ще більш дорогого, але в підсумку у багатого чоловіка задзвонив телефон, він вилаявся і кинувся до стоянки. Справи, мабуть, покликали. Микола і Степан розчаровано подивилися йому в слід і знову вперлися в свої телефони.

До зали увійшла ще одна відвідувачка. Це була жінка років шістдесяти. Непоказно одягнена і навіть налякана вона в нерішучості зупинилася на порозі. Степан і Микола навіть голови не повернули в її бік.

– Хлопці, покажіть клієнтці вже що-небудь, – попросив Ілля.

– Та яка це клієнтка, що вона може на свою пенсію у нас купити – машину за два мільйони? – і менеджери голосно розсміялися.

Однак пенсіонерка все ж набралася хоробрості і звернулася до Анни:

– Мені б машину подивитися … – нерішуче протягнула вона.

Однак старший менеджер кинула на клієнтку бридливий погляд і заявила:

– А грошей у вас вистачить?

– Дивлячись на що. Ось, вибирати буду, – відповіла жінка.

– Знаєте, тітонько, ви, напевно, дверима помилилися. Аптека поруч, – нахабно заявила Анна і відвернулася.

На очах жінки виступили сльози і вона, різко розвернувшись, кинулася до виходу. На свіжому повітрі, мабуть, їй стало легше, тому пенсіонерка важко опустилася на поруч з автосалоном лавочку і заплакала.

Ілля побачив все, що сталося, і рвонув слідом. Він підійшов до жінки і співчутливо запитав:

– Ви справді машину хотіли купити?

– Так, синку. Хотіла. А де ще є автосалони, може, там мені допоможуть.

– Зачекайте, – відповів Ілля. – Ходімо зі мною. Я вам допоможу.

Поки вони оглядали одну машину за іншою і Ілля толково перераховував всі характеристики автомобілів, Олена Ігорівна, так звали клієнтку, розповіла юнакові свою історію.

Її сина, який жив на Сході не стало зовсім молодим. А він у мене єдиним сином був. Без чоловіка його ростила. Служив на Сході та там і залишився, потім одружився з гарною дівчиною, вони сина мали.

Коли Павла е стало, невістка довго не виходила заміж, одна ростила Славіка – онука Олени Ігорівни. А потім зійшлася з хорошою людиною, який замінив хлопчику батька.

Я не звинувачую Світланку, нехай живе, вона ще зовсім молода, – продовжувала свою розповідь Олена Ігорівна. – І Славіку добре, під чоловічою увагою виріс.

Правда, рідко бачила онука жінка. Не наїздишся на Схід нашої країни.

Ми більше з онуком по телефону спілкувалися, а потім, коли інтернет з’явився, по скайпу. Дуже я люблю Славіка, він так на мого Пашу схожий! – витираючи сльози розповідала пенсіонерка.

Виявляється, всі ці роки Олена Ігорівна збирала гроші. І ось онукові виповнилося 18 років, тому бабуся вирішила зробити йому подарунок – машину купити на День народження. Ось і прийшла в салон вибирати.

– Ви не хвилюйтеся, гроші у мене є, – Олена Ігорівна назвала суму, яку їй вдалося зібрати, – покажіть мені ті автомобілі, на які у мене вистачить грошей.

Стажер Олена, яка спостерігала за цією сценою з боку, наважилася і боязко запропонувала старшому менеджеру:

– Анно, клієнтка розраховується готівкою. Може, зробимо їй знижку?

– У нас ніяких знижок не передбачено, – нахабно заявила старший менеджер.

– А може, ви все ж зателефонуйте директору салону і дізнаєтеся? – наполягала стажист.

Анна зміряла Олену зарозумілим поглядом, але все ж дістала телефону і, звірившись із записником, набрала номер.

Яке ж було її здивування, коли телефонний дзвінок пролунав з сумочки Олени. Та незворушно дістала апарат до вуха і вимовила:

– Алло, я вас слухаю! Знижку – обов’язково оформите!

А потім, подивившись на червону від сорому і зхвильовану Анну, безапеляційно вимовила:

– Ви звільнені. – А потім подивилася в бік Миколи і Степана, додала: «Ви теж!»

Через годину оформлення покупки було закінчено. Задоволена Олена Ігорівна, розрахувавшись готівкою, поспішила додому повідомити онукові радісну звістку.

Ілля в усі очі дивився на Олену. Так, він, звичайно, знав, що господиня їх автосалону молода жінка, але щоб вона була саме такою – навіть не міг собі уявити.

– Я думав, ви не така … – протягнув здивований Ілля.

– А яка? – розсміялася у відповідь дівчина.

– Ну, постарше чи що … – Ілля почухав потилицю.

Олена розповіла, що їй вже 25, вона обожнює автомобілі, сама – колишня автогонщиця. Одного разу виграла гонку і отримала за це призові, які вклала в справу з продажу автомобілів.

Так, поступово, і почала розкручуватися, і зараз володіє цілою мережею автосалонів, в які іноді ось так приходить, щоб переконатися, що всі її співробітники пристойні і добропорядні люди, готові прислужитися будь-якому клієнту.

– З Анною, Миколою та Степаном я, мабуть, помилилася, – з жалем вимовила бізнес-леді. – А ви не хочете стати старшим менеджером?

Ілля з радістю погодився. А через рік вона запропонувала зробити його своїм компаньйоном, адже не місце прикрашає людину, а людина місце.