Першою, кому я поскаржилась на свого чоловіка, була моя мама. Її реакція була для мене повним сюрпризом. Я завжди думала, що б не сталося, мама мене підтримає. Але вона мені заявила

Першою, кому я поскаржилась на свого чоловіка, була моя мама. Її реакція була для мене повним сюрпризом. Я завжди думала, що б не сталося, мама мене підтримає. Але вона мені заявила: – Ти з чого проблему зробила? У вас же маленька донька! Твій чоловік працює, між іншим. Гроші заробляє для тебе з дитиною. Ти повинна його розуміти

Проживши з чоловіком п’ять років, я вирішила розлучатися. Це не було спонтанне рішення, до нього я йшла майже два роки. Вся справа в тому, що чоловік останнім часом зовсім не приділяє мені уваги. Він приходить з роботи і мене не помічає. Сідає за свій комп’ютер і вся його увага там і залишається. Але в моєму рішенні мене ніхто не підтримує.

Першою, кому я поскаржилась на свого чоловіка, була моя мама. Її реакція була для мене повним сюрпризом. Я завжди думала, що б не сталося, мама мене підтримає. Але вона мені заявила:

– Що ти собі надумала? З чого проблему зробила? У вас же маленька донька! Ти доросла людина, а говориш наче підліток, увага тобі потрібна… Дитячий садок! Твій чоловік працює, між іншим. Гроші заробляє для тебе з дитиною. Ти повинна його розуміти!

І справді, нам з чоловіком вже за тридцять. Руслан працює на п’ятиденці, їде в офіс о пів на дев’яту ранку, приїжджає додому після восьмої вечора. Я ж весь день вдома з дитиною, в декреті. Я намагаюся зрозуміти, але його байдужість до мене вже переходить усі рамки. Для мене після роботи у чоловіка сил немає, зате на комп’ютер у нього і сили, і час є завжди.

Руслан захоплений комп’ютером. Після народження дитини ми з ним домовилися: всі ігри – тільки після того, як вкладемо дитину спати. Треба сказати, що цю домовленість Руслан чітко виконує. Чоловік займається донькою: годує її вечерею, купає, укладає в ліжко, читає казки і трохи сидить поруч. Як тільки дитина засинає, Руслан включає свій ноутбук – і більше нічого не помічає, в тому числі і мене.

На днях був випадок, коли зірвало кран, вода б’є, я йому з кухні кричу, як ненормальна, а він – почекай, мовляв, кілька хвилин, дограю і прийду! Я вважаю, що таке його надмірне захоплення комп’ютерними іграми – це не нормально. Сидить до глибокої ночі, лягає пізно, ледь встає вранці на роботу.

А вихідні для мене – це повний жах. Я чекаю на них, щоб разом з чоловіком зробити щось вдома, але натомість спостерігаю знайому картину – Руслан не може відірватися від ноутбука. Мені вже це добряче набридло. Якось у суботу я планувала поїхати на дачу, садити грядки. Руслан весь тиждень обіцяв, що поїдемо, але відірватися від комп’ютера він так і не зміг.

Ввечері я не витримала, і зателефонувала свекрусі. Сказала, що далі так тривати не може. Але свекруха, звичайно, цілком на боці сина.

– Знаєш що, у тебе взагалі зразковий чоловік! – сказала вона мені. – Не п’є, не гуляє, гроші приносить, з роботи бігом додому, з дитиною займається. Відчепись ти від нього! Що тобі від нього треба? Щоб сидів поруч на дивані і за руку тримав? .. Не хочеш, щоб сидів в комп’ютері – зацікав собою, що тобі ще порадити …

Але я близька до рішення – нам потрібно розлучатися, і чим швидше, тим краще. Я знаю багато випадків, коли чоловік починав з комп’ютерних ігор вдома, а закінчувалося все тим, що програвав останню сорочку. Я не хочу допускатися до цього. Якщо чол