Розлучилась з чоловіком, шкодую, що не зробила це раніше

Мені здається, що іноді краще зробити щось пізно, ніж ніколи. Розлучення – це один з тих випадків. Не знаю, чому я не наважилася на розлучення набагато раніше! Сім років коту під хвіст. Кращі роки провести з людиною, яка витирала об мене ноги!

Я настільки була зламана і втратила будь-яку волю, що навіть сама думка про розлучення лякала.

Але в один із днів я прокинулася з думкою, що так більше жити неможливо. Ця думка мучила мене цілий день, не відпускала. Я мию підлогу, а в голові – розлучись! Чищу овочі, а в голові вся та ж думка. Увечері сказала чоловікові, що більше так не можу. І тоді вже чоловік зблід. Можливо, вся справа в інтонації й тому, як я це сказала. Він зрозумів, що я серйозно і свого рішення не зміню.

З’їхала від нього на наступний день. Розлучення оформили трохи пізніше.

Три місяці я живу повноцінним життям. Ніхто мене не принижує. Я не можу описати свого стану – немов на крилах літаю. Мені настільки легко і добре. Все тепер можливо. Я знаю, що зможу все!

Як шкода, що я так довго терпіла дурні витівки чоловіка і його психологічне насильство.