Тітка з дочкою вирішили привласнити бабусину пенсію, але щось пішло не так

Бабуся перебралася за місто, у нашої родини там є хата з усіма зручностями. Квартира «пішла» тітці, яка винаймала житло. Бабуся мала високі виплати, бо довгий час пропрацювала заступником директора комунального підприємства.

Від послуг банків та пошти з доставки пенсії бабуся відмовилася, ось уже чотири роки отримує через приватну фірму, яка займається доставкою пенсій та допомоги додому.

Раніше вони приносили гроші додому, але до передмістя вони не їздять. Бабусі добиратися було важко, тому вона написала довіреність на моє ім’я.

Щомісяця протягом року я їздила за пенсією та одразу відвозила кошти бабусі, разом із виданими чеками та паперами.

Побачивши розмір виплат вперше, я додала свої для рівного рахунку. Щомісяця бабуся отримувала десять тисяч — шість пенсійних та чотири моїх.

Я припускала, що про мої хитрощі вона в курсі: в чеку написано точну суму. Але бабуся в них навіть не заглядала, як виявилось, і думала, що їй так підвищили пенсію.

Різке підняття виплат бабусі не давало спокою тітці. Її дочка якраз купила машину (дев’ятку), і бабуся вирішила: навіщо ганяти мене автобусом, якщо є ще одна онука, але при транспорті?

З офісу фірми мені зателефонувала двоюрідна сестра. Вона повідомила, що зараз вони анулюють мою довіреність і пишуть нову, на її ім’я. Ще додала, що не бачити мені більше халявних грошиків — не вийде більше в бабусі красти.

Як не дивно, Оля та її мати переконали у цьому й нашу бабусю. Що вона повинна отримувати більше і що я — злодійка. Вирішальним аргументом звинувачення стала заява Олі: «Галя (тобто я) мені сама сказала!»

Я побажала їм удачі та скинула дзвінок. Мої почуття не передати словами. Гаразд Оля, вона ще та не порядна дівчина. Але ж бабуся? Вона як могла повірити?

Я вирішила образитись і перестала відповідати на дзвінки всіх родичів, окрім мами.

І тут як грім серед ясного неба: бабуся виселила тітку і повернулася до міста.

Обману та наклепу бабуся не пробачила. Прямо там, в офісі, дізнавшись про реальний розмір належної виплати, Оля кинула бабусю і поїхала, сказавши, що не витрачатиме бензин заради таких копійок.

Мені подзвонити було соромно, тож бабуся дісталася додому сама. Але просто так цього не лишила.

За допомогою мами, тітка була виселена, а бабуся знову почала жити у своїй квартирі. Мама каже, що Оля волає про мою вину в тому, що трапилося. А я тут причому? Якщо жадібність очі застилає?

Все вірно: вони мене оббрехали, розраховуючи поживитись, потім Оля відмовилася їздити та привозити гроші. Ось бабуся й вирішила відновити справедливість і зробити так, щоб її пенсію приносили їй додому як раніше.

Завжди знала, що жадібність до добра не доводить. Тітка з двоюрідною сестрою хотіли кілька тисяч на місяць з бабусиної пенсії урвати, в результаті втратили дах над головою і платять за орендовану квартиру.

Там їм і треба. Зовсім совісті немає. Це треба було додуматися — на бабусину пенсію покласти око! Мені здається, це навіть гірше, ніж задумати відібрати цукерку у дитини.