“У самої смаку немає, ще й внучку мою так одягаєш!”. Все життя чую постійні докори свекрухи в тому, що в мене поганий смак!

– Ось подивись! Як таке можна надіти? Кофта з піджаком взагалі не поєднується, – вічно голосить моя свекруха.

Я чую подібні фрази ще з першої нашої зустрічі. Вона мені нав’язувала свій стиль, давала непотрібні поради і всі мої наряди називала несмаком. Ще свекруха любила ставити в приклад першу дружину мого чоловіка Настю. Мовляв, вона прислухалася і стала ефектною панянкою. Вона ніяк не може пробачити своєму синові, що він розлучився з цією “золотою” жінкою.

Квартира, в якій ми зараз живемо, належить моєму чоловіку. Природно, я ремонтом не займалася, задовольнялася тим, що було. А ось Наталія Макарівна зробила з себе справжнього дизайнера і законодавця моди, хоча по її виду цього не скажеш. Вона любила мене принижувати і робила це навмисно.

– Мамо, відчепися, нам все подобається! – повторював їй багаторазово чоловік.
– Але килим і штори можна поміняти. Могли б порадитися зі мною, раз не розбираєтеся, – твердила свекруха.

А ми не хочемо з нею радитися – нам хочеться робити те, що нам подобається! Але вона постійно ниє, коли бачить, що обійшлися без її думки. Вона може годинами обурюватися, що посуд під стиль кухні не підходить, а рушник не поєднується з кольором плитки.

– Терпи, в її квартирі живеш! Прислухайся до неї, щоб менше конфліктувати, – говорила мені моя мама.
– Це мого чоловіка квартира, а не її. Я – його дружина, значить, це моя квартира теж.

Чоловік постійно лаявся зі своєю мамою і захищав мене. Вона влаштовувала спектакль і твердила, що при Насті з її думкою рахувалися, а тепер порожнім місцем вона стала.

Коли у нас народилася дочка, бабуся віддала мені свою однокімнатну квартиру. І ми планували переїжджати туди в надії, що все владнається. Але Наталя Макарівна ніяк не вгамовувалася.

– Як таке потворне ліжечко можна було для внучки купити? Воно абсолютно не поєднується з інтер’єром! На нове грошей пошкодували?
– Яка різниця? Дитина тільки спати в ньому буде, воно ж на деякий час.
– Три роки буде мені очі муляти. У моєї внучки теж смак зіпсується через такі пошарпані меблі. Якщо у внучки буде відсутній смак, як у тебе, моє серце не витримає.

Після цієї розмови я зажадала термінового переїзду. Набридли мені її хороми і вічні повчання. Краще я буду в однокімнатній квартирі тіснитися, ніж боятися крок зробити в сторону.

– Ти псуєш життя моєму синові і внучці, погіршуючи їх житлові умови! Так складно просто мене слухатися, як Настя? – твердила свекруха.

Я кинула трубку і почала збирати речі. Подруги мене відмовляли, мовляв, в однокімнатній квартирі з дитиною буде важко. Але я не сумувала, так як ми планували потім іпотеку взяти. Нехай в хоромах Настя живе, раз вона по стилю все робить.