Укpaїнка: Я Пuшу Це На Прохання Мами. Рeaнімація, Терапія… Це Те, Про Що Мама Точно Знає З Їхнього З Татом Досвіду…

Я пишу це на прохання мами. Мама — це диво, каже, «а ти можеш написати про це на увесь фейсбук і подякувати»? І головне, що я можу, у мене є така суперсила. І навіть фото: мама — укротітєльніца Лео

Маму сьогодні виписують з лікарні. Тато ще побуде, але все ж вже не в реанімації, а у звичайній палаті.

Величезна вдячність київській клінічній лікарні #12 на Підвисоцького, де лікуються мої батьки. Реанімація, терапія, неврологія — це те, про що мама точно знає з їхнього з татом досвіду.

Професійна допомога, людяність, догляд, ставлення усього медперсоналу, навіть їжа смачна. З важливого — нам не доводилось збирати по Києву ніяких ліків. Терплячі відповіді про стан тата стільки разів, скільки просили, коли він був у реанімації.

До речі, тато каже, що серед інших важливих факторів, щоб звідти вийти, — виконувати кожне розпорядження і кожне слово лікарів.

Або ось ще. Мама каже, що її лікарка пояснювала, що вона робить. Що колють, навіщо це. І щоранку вона запитувала кожну в палаті, які хороші думки вони обдумували перед сном

І розповідала про залежність між одужанням, сатурацією, стресом, і, наприклад, поганими телефонними дзвінками з дому.

А потім були лекції про ковід, можливі довші його наслідки — і, головне, чого їм не лякатись.

Це взагалі якийсь інший світ для людей, травмованих радянською каральною медициною.

Я рада, що її вже виписують ще й тому, що я її знаю.
Вона, ще сама не прийшовши до тями, вже почала допомагати всім на сусідніх ліжках, палатах, поверхах.

От же ж знайома натура І вчора на сусідньому ліжку ожила жінка, яка 5 діб нерухомо лежала на кисні і крапельницях.

Але лікарі падають. Просто падають з ніг.

І тут лише крик про більше кисню і місць в реанімаціях не допоможе

Їм і нам допоможе те, щоб було менше хворих і важких хворих.

Батьки вакциновані, раптом що. Лікарі їм за це дякували. Що допомагали рятувати себе.

Тетяна Трощинська