В шлюбі з чоловіком ми вже не перший рік. Але тут раптово з’ясувалося, квартира, яку ми знімаємо і платимо за це чималу суму, належить його мамі

Я вийшла заміж за Мішу три роки тому. Свого житла ні у мене, ні у нього не було. Я приїхала з іншого міста і жила в гуртожитку. Михайло жив на зйомній квартирі. Його мама жила в двокімнатній квартирі з другим чоловіком і дорослий син був би там явно зайвий.

Коли вирішили одружитися, я перебралася в житло чоловіка. Квартира була в непоганому районі, але стан самої квартири вимагав косметичного ремонту. Там був “бабусин” варіант, меблі теж були морально застарілими. Але робити щось в орендованій квартирі не хотілося. Я горіла ідеєю накопичити на іпотеку. Набагато простіше віддавати гроші, коли знаєш, що платиш за своє житло.

Але ось збирати у нас не виходило. Зарплати у нас з чоловіком середні, до того ж левову частку заробітку від’їдає орендна плата. Я пропонувала чоловікові замість цієї двушки зняти однушку, вважаючи, що так буде дешевше і ми швидше назбираємо, але чоловік був не згоден.

– Так ми швидше розлучимося, ніж назбираємо. Дивись сама: у нас з тобою різні графіки роботи. Ось я пізно прийшов, але тобі не заважаю, бо ти спиш в дальній кімнаті і мій шум тебе не турбує. А ось ти встала рано, але теж мені не заважаєш. Отже менше всяких дрібних невдоволень, які потім переростають в скандали. Та й особистий простір кожній людині потрібен.

В його словах була неабияка частка істини, тому тему переїзду в однушку я закрила. Але почала шукати варіанти більш дешевої двушки.

Однак і тут чоловік знайшов переконливий аргумент – цю квартиру, за його словами, він знімає вже дуже давно, і жодного разу у нього не було ніяких проблем з господинею або сусідами. А в новій ще невідомо як обернеться. Потім самі замучать скакати з речами з місця на місце.

Третій варіант не подобався нам обом, бо припускав повне занурення в заробляння грошей, без вихідних, відпусток і інших радощів життя. Але тоді вставало закономірне питання – а навіщо це все? Спочатку не піднімаючи голови працювати на перший внесок, а потім в такому ж режимі орати енну кількість років на іпотеку.

– А жити коли? – запитує Михайло і я з ним погоджувалася. Свою квартиру хотілося, але не такою ціною.

Жили ми спокійно, мої рідні в іншому місті, свекруха до нас не лізла. У нас з нею взагалі були чудові стосунки. Вона мене не прагнула повчати, уваги до себе не вимагала. У неї була своє насичене життя, що всіх влаштовувало. Бачилися ми в основному на святах під час сімейних застіль.

Всіма справами з квартирою займався чоловік, я в це не лізла зовсім. Максимум могла забрати квитанції з поштової скриньки.

Три роки ми жили в квартирі, нібито знімаючи її, поки я, бува, не з’ясувала дуже цікаву деталь. Що квартиру нам здає мама чоловіка. Проявилася ця інформація абсолютно випадково.

Нас запросили на день народження чоловіка свекрухи. Ми сиділи за столом, спілкувалися, вона запитала, як там справи у моїх рідних. Вони познайомилися на весіллі і тепер періодично свекруха запитувала про їхні справи.

– Сестра-то ще заміж не вийшла? Начебто вона збиралася, – запитала мама чоловіка.

– Ні, у них там з нареченим затяжна війна через прізвище, – розсміялася я. – Не подобається їй майбутнє прізвище, не хоче його брати. А наречений уперся, каже, що у всіх в родині повинно бути одне прізвище. Ніби це неповага, якщо наречена залишається при своєму прізвищі.

Міша сказав, що повністю підтримує нареченого сестри, він би теж образився, якби я відмовилася брати його прізвище. Я знизала плечима, ось вже був би привід сваритися, прізвище – це ж дрібниці.

– Не кажи, – похитала головою свекруха. – Я ось теж з першим чоловіком прізвище не міняла, бо вона було неблагозвучне. Я тоді в музичній школі працювала, на всіх концертах на прізвище педагога оголошували. Навіщо мені зайвий раз слухати неприємне прізвище?

Я чоловікові відразу сказала, що я сама і діти будуть під моїм прізвищем. І нічого, пережив. Ось у другому шлюбі я вже прізвище змінила.

І тут свекруха сказала те саме прізвище, яке було на квитанціях з комуналкою квартири, яку ми з чоловіком нібито знімали.

На вечері я промовчала, боялася виставити себе дурепою, яка переплутала все і влаштувала скандал на рівному місці. Приїхали додому, я в квитанції подивилася прізвище, переконалася, що не помилилася і пішла до чоловіка з’ясовувати стосунки.

Він відпиратися не став, сказав, що так, квартира належить його матері, а мене він не обманював, гроші насправді йдуть їй. Такий договір у них був відразу ж, як він в цю квартиру в’їхав. У мене це в голові не вкладалося – це як так, здавати квартиру власному сину?