Відмовилася виплачувати кредит, що взяли родичі, і дізналася, що я їм в сім’ї не потрібна

Я звичайнісінька жінка, таких в країні мільйони. З боку декому здаюся скупою і розважливою, але життя вчить практичності швидко. Чоловік розливався солов’єм, але пішов підло, кинув з маленькою Сонькою. Відкуповується аліментами, на щастя, чесними, не хитрує. Але його провину загладити їх все одно не вистачить.

Чоловік справа минула, а зараз я працюю в салоні краси, нігті клієнткам пилю. Так, вища, так, аспірантура. Почала працювати і швидко обросла клієнтурою, наука без мене обійдеться, дочка ні. Економлю, чітко планую витрати, грошима не хвалюся і не жбурляю, нам вистачає. Соня одягнена, як всі, від екскурсій не відмовляється, мами не соромиться.

Чоловік після його загулів начебто став розсудливим, але перевіряти не тягне. У спілкуванні з дитиною я його не обмежую, у вихідні з’являється, і серед тижня перехопити не відмовляється. Якось навіть дав мені велику суму на нову гуму, так і не забрав боржок. Ну а мені що, дочка теж на машині їздить, не стала наполягати. Заговорює тему зійтися, але я тільки сміюся в обличчя.

Рідня ж біситься. Ну що таке загул?

Подумаєш, з подругою, це вона винна. В нашому ліжку? Так дрібниці, буває, – це мені тітка в вуха дме. Але що для тітки норма – мені не підходить. Не вистачало ще, щоб Соня це за норму прийняла.

Я-то знаю, двоюрідна сестра, тітчина дочка, вийшла заміж за місцевого чиновника. Так шуби нові міряє, коштовностями блищить. І не звертає уваги на те, як він секретарок змінює.

Але я-то розумію, сьогодні вітер в одну сторону дме, завтра влада зміниться, і весь апарат попруть.

Так і вийшло, переоцінив родич можливості, взяв кредитів. А його поперли з хлібного містечка. І чим повертати? Вони все нас жити вчили, а тепер заметушилися. Почали маму трясти, але у теї пенсія по iнвaлiдності.

І тут виявляється, я нігті пилю, бабло гребу лопатою! Навіщо моїй доньці одяг і гарне харчування? Тітка насіла, мовляв, продавай квартиру, ти ж як раз з іпотекою розрахувалася, і машину продавай.

– А жити де?

– Так у колишнього поживеш, або до мами. Заробиш ще, ти ж багато заробляєш.

– Так і ви заробляйте.

Ось так я і дізналася, що не родич їм більше, і щоб не сміла до їх сім’ї наближатися.

А чиновник-то що? Так продав машину, що на дружину оформив, пару її кілець та пакет акцій, що на тещі висів. Бізнес теж продав, але у нього соломки багато було настелити. Це тітка з дочкою власність віддавати не хотіли, за що і поплатилися. Пішов мужик з сім’ї. А на роботі швидко позиції повернув. Таке не тоне.