Вирішила зняти кімнату у пенсіонерки, щоби заощадити. Заради цікавості зазирнула у холодильник і здивувалася

Звати  Христина, я народилася в маленькому селищі. Нещодавно я почала навчатися у коледжі в обласному центрі. Моя сім’я небагата, у мене є ще двоє братів, які молодші за мене, на них витрачається багато грошей, так що жити я вирішила пожити у однієї бабусі.

У гуртожитку мені не сподобалося, я не могла вчитися у такій галасливій обстановці. Пощастило, що я швидко знайшла кімнату, а ще квартира була біля мого коледжу. Я могла заощадити на проїзді. Зрештою, доводиться економити, а ще хочеться колись порадувати себе походом у кіно чи ще чимось.

Подруги казали мені, що не можна знімати житло у стареньких, що від них одні проблеми та обмеження. Що жінки похилого віку забороняють шуміти, чіпати посуд, водити друзів і ще багато іншого. Але у мене ситуація склалася інакше.

Жінка, у якої я винайняла кімнату, була дуже приємною людиною. Вона розповіла, що їй довелося пустити до себе мешканця через мізерну пенсію і рахунки, що постійно зростають, за комуналку. Вона виділила під мою їжу у своєму холодильнику окрему полицю. Ми домовилися, що платитиму десятого числа кожного місяця.

Якось я подивилася, що лежить на бабусиних полицях у холодильнику. Було цікаво, як вона виживає на ті копійки, які платять їй як пенсію. Те, що я побачила, мене дуже здивувало.

Холодильник був заповнений смакотою. Були акуратно розкладені м’ясо та фарш, риба, різні овочі та фрукти, багато зелені. Шафки на кухні були заповнені крупами та макаронами, у коморі стояв великий мішок картоплі. Багато чого можна приготувати із такого набору.

Я була в шоці. Звичайно, мені батьки часто підкидали грошей, але все ж таки мені вічно ні на що не вистачало. А тут таке багатство!

Увечері ми з бабусею пили чай, і я вирішила дізнатися у неї, як так виходить, що при зовсім маленькій пенсії вона змогла купити стільки їжі та ще й залишаються гроші для оплати комуналки.

Бабуся посміхнулася і розповіла мені, що непросте життя її навчило рахувати кожну копійку і чітко планувати всі витрати. Вона купує багато консервів на акціях за один раз. Наприклад, із консервованої риби можна зварити дуже гарний суп.

Раніше дача була, там зелень вирощувалась. Зараз дачі немає, але в сезон можна дешево закупитись на ринку та заморозити чи законсервувати, щоб залишилося на потім. З банок можна коли завгодно щось смачне з’їсти. Для смаження бабуся свинячий жир бере, тримає його у морозильнику. Він копійки коштує, а все на ньому таке смачне та ситне виходить.

Замість шматкового м’яса бере обрізки і пропускає їх через м’ясорубку, щоб вийшов фарш. Його можна багато чого використовувати: для випічки або пельменів, наприклад. Рибу вибирає річкову, яка на порядок дешевша, ніж морська, обробляє і все в справу пускає.

Якщо є на прилавках акційні крупи, бере якнайбільше, у запас.

Так і виходить, що холодильник та всі шафи заповнює. Єдине, що купується не в запас, а регулярно – це хліб, молоко та цукерки всякі. І те, якщо є її улюблені шоколадні трюфелі на акції, відразу бере кілька кілограм, щоб потім не довелося купувати дорожче.

Послухала я все це і захопилася. Моє покоління зовсім інакше ставиться до грошей, ми не привчені так чітко все підраховувати, планувати бюджет так розумно. Я багато чого навчилася у бабусі. Мало що чекає на мене в житті, потрібно вміти крутитися і виживати, навіть коли грошей зовсім мало.