Все це було настільки несподівано, що Оленка навіть слова не мовила. Вона просто викликала таксі і поїхала. Ясна річ, весілля на тому й закінчилося. Не всі знали справжню причину того, чому батьки нареченої раптом сказали всім гостям «спасибі, всі вільні»

Оленка йшла до свого щастя довго. Дуже довго. За її плечима вже було кілька невдалих романів. А їй давно уже не двадцять. Більшість подруг заміжні, дітей виховують, деякі з них вже в школу пішли. А Оленка
все ще перебувала в активному пошуку.

Але, ось, нарешті, пощастило. Вона зустріла Артура. Пам’ятаючи про минулі помилки, відкрила своє серце не відразу. Довго придивлялася до нового залицяльника, з деякою підозрою ставилася до його залицянь. Особливо до тих, які вона раніше бачила тільки в кіно.

Наприклад, річкові прогулянки на човні пізно вночі, під місяцем. Або, наприклад, одного разу, теж серед ночі, Артур заліз на її балкон на другому поверсі і покликав на побачення.

Згодом, дівчина зрозуміла, що Артур налаштований серйозно. Та й вона вже в своїх почуттях розібралася. А значить, коли обоє закохані і хочуть бути разом. Тож коли Артур зробив Олені пропозицію, вона відповіла згодою. Після цього молоді почали готуватися до головного свята в своєму житті.

І ось він, цей довгоочікуваний день настав. Великий блискучий зал, багато гостей, музика, веселощі, багато накритий стіл. Батьки Оленки дуже постарались, аби весілля єдиної дочки запам’яталася їй на все життя.
Вона і запам’яталася. Тільки зовсім з іншого боку.

У самий розпал веселощів Оленка раптом усвідомила, що новоспечений чоловік вийшов подихати свіжим повітрям і відсутній більше двадцяти хвилин. Наречена пішла його шукати. І знайшла. Від побаченого земля пішла з-під ніг.

Найкраща і давно заміжня подруга і її коханий. Спішно приводячи себе до ладу вони обоє щось бурмотіли на своє виправдання.

Все це було настільки несподівано, що Оленка навіть слова не мовила. Вона просто викликала таксі і поїхала.

Ясна річ, весілля на тому й закінчилося. Не всі знали справжню причину того, чому батьки нареченої раптом сказали всім гостям «спасибі, всі вільні».

Після всього, що наробив Артур місця собі не знаходив. Шукав Оленку стояв навколішки навпроти її вікон. Але дівчина ніби крижана стала.

Вийшла, попрохала більше її не шукати, не турбувати, і забути адресу. Поїхала спочатку з міста, а потім і з країни. З головою пішла в роботу.

Минуло більше десяти років. Артур так і не одружився знову, часто переглядає її фото в соціальній мережі: успішна, красива. Але в очах крига. Його щоденні повідомлення читає, але відповіді не дає.

Так і живуть двоє закоханих і нещасних за тисячі кілометрів, і все через одну помилку.