Всі кажуть: “О, тобі класно. Чотирикімнатну квартиру маєш”. Але ніхто не знає, що в ній твориться. У мене від попереднього шлюбу два хлопці, вже дорослі. З Русланом у нас також двоє діток. А ще, найголовніше, з нами живе і свекруха. Всіх нас аж семеро. Дорослі всі на роботах, а дома, крім офісу, господарюю тільки я. – Ти ж жінка. В тебе діти. Це твій обов’язок!

Всі кажуть: “О, тобі класно. Чотирикімнатну квартиру маєш”. Але ніхто не знає, що в ній твориться. У мене від попереднього шлюбу два хлопці, вже дорослі. З Русланом у нас також двоє діток. А ще, найголовніше, з нами живе і свекруха. Всіх нас аж семеро. Дорослі всі на роботах, а дома, крім офісу, господарюю тільки я. – Ти ж жінка. В тебе діти. Це твій обов’язок!

Все життя я одна працювала в побутовому плані на благо сім’ї. Спочатку так було в першому шлюбі, де у мене народилося двоє синів, я втомилася все тягнути на собі і розлучилася.

Ну а потім вийшла заміж вдруге. Спочатку Руслан мені хоч у чомусь допомагав по дому, ну а після появи на світ ще двох синів вирішив, що раз я сиджу в квартирі, в декреті, то мені і допомагати нічого не треба. Діти виросли і пішли в садок. Я почала знову працювати, але допомоги від чоловіка так і не отримала. У Руслана відповідь одна – прибирання і готування жіночі справи. Чоловікам нічого таким займатися, це енергію висмоктує. А нічого, що з мене це теж енергію висмоктує? Нікого не хвилює.

У нас квартира на чотири кімнати і нас там аж сім чоловік. Уявіть, який безлад в будинку, якщо стільки людей живе. Двоє синів від першого чоловіка, вони вже дорослі, двоє від другого – всі хлопчики. Чоловік живе, я, і мама Руслана, моя свекруха. Свекруха ходить на роботу, теж нічого по дому не робить. Словом, все падає на мої плечі.

Мені 45 років і я сильно втомилася від миття посуду, туалетів і чищення килимів. Працюю я шість днів в тиждень по десять годин. Мало того, до роботи мені дуже довго добиратися. Треба вставати о п’ятій ранку, а повертаюся я тільки до 10 вечора. Навіть передати мою втому неможливо. Я ще й взяла стільки роботи на себе, адже оформила кредит на квартиру, щоб старшого сина хоча б відправити жити одного. Зараз там живуть люди, плюс я зі своєї зарплати більшу частину плачу, щоб закрити кредит. Руслан до цього взагалі ніякого відношення не має. Як він каже, ці сини тільки мої.

А чим займається мій чоловік? Ходить на роботу, яка в пішій доступності від нашого будинку, ще й працює всього 7 годин на добу, п’ять днів на тиждень. А коли у нього вільний час, сидить з друзями, ходить на рибалку. Ось так. А у мене просто немає вільного часу.

Вирішила, що найму жінку з сусіднього під’їзду, щоб вона приходила двічі на тиждень і прибирала квартиру. Виходить як раз в кілька тисяч. Чоловік не проти тільки в тому випадку, якщо я сама буду платити за її послуги.

Він же не дасть ні копійки. І ось я думаю, а навіщо мені взагалі чоловік? Адже хто я по суті така для нього – служниця всього лише?

А як у ваших сім’ях прийнято? Допомагає чоловік по дому?