Як офіціантка поставила на місце багатеньку тітоньку

Розповідь піде від імені офіціантки

Почну я з того, що працюю в престижному і дорогому ресторані і, відповідно, мені потрібно завжди виглядати, як з обкладинки журналу. Якось раз, прийшовши в салон краси на зачіску, я зустріла там наших постійних клієнтів, мило їх привітала і сказала, що дуже рада бачити.

Одна з них відразу ж мене впізнала, але все ж вирішила уточнити.

– Це ти працюєш офіціанткою в ресторані поруч? – запитала жінка.

Я нічого не сказала, а лише схвально кивнула.

– Як ся маєте ? – запитала я у цієї пані.

Вона моє запитання проігнорувала, обличчя її зморщилося і вона оглянула мене огидним поглядом. А пізніше видає

– Я думаю, навряд чи такі, як ти, можуть собі дозволити такий дорогий салон краси?, – заявила дама.

Я поперхнулася слиною, як вона посміла мені таке говорити, та ще й в обличчя. Та й взагалі, яке вона має право висловлювати думку про моє соціальне становище та ще й при інших?

Трохи відкашлявшись, я перепитала:

– Що ви сказали, вибачте?

Але моє запитання вона знову проігнорувала, окинувши мене лише оцінюючим поглядом. Потім демонстративно повернулася до мого майстра і заговорила таким тоном, ніби я не пару хвилин назад зі смітника вилізла.

– Люба, вона працює офіціанткою. Чи впевнена ти, що у неї є гроші оплатити твої послуги? Я б на твоєму місці задумалася, але ж і без зарплати можна залишитися.

– Вибачте, вона мій постійний клієнт протягом двох років і мені ще жодного разу не доводилося сумніватися в її платоспроможності – сказала майстер.

Я вже подумала, що після слів майстра вона замовкне, але вона все ніяк не вгамовувалася. Усередині мене вже починало все кипіти, але я трималася.

І раптом, багатенька тітонька почала голосити:

– Боже, та де це бачено, щоб такі бідняки, як ти, витрачали гроші на такі дорогі процедури. Таке відчуття, ніби тобі гроші дівати нікуди і нічого не потрібно. Так їжі б краще б купила!

У салоні краси стояла тиша, всі мовчали і спостерігали за нами. Мене настільки розлютила і шокувала її гордовитість, що я не витримала і заговорила.

– Ви пробачте, але працюю я не, тому що у мене немає грошей, а тому що не хочу витрачати час даремно. Я вчуся в престижному університеті і якщо Вас так цікавить моя фінансове становище, то я не бідую і гроші у мене є.

Але навіть якщо б і не було і я просто працювала офіціанткою. Ви не маєте ніякого права лізти в моє життя. Це мої гроші і розпоряджаюся я ними, як хочу і Ваших порад не потребую. І, до речі, Ваш чоловік часто приходить до нас і постійно скаржиться на Вас, краще б зі своєю сім’єю розібралися.

Після цих слів пані замовкла, відвернулася і більше в мою сторону навіть не дивилася.

А ви, як вважаєте, правильно поступила офіціантка?