Заблокувала всіх родичів у телефоні і життя стало простіше

Я росла в дружній великій родині. У мене були мама і тато, а у них було багато братів і сестер, які були мені дядьками й тітками. Природно, ті народили ще дітей, так у мене з’явилися ще родичі. Так як мамині батьки були живі, то ми збиралися на дачі кожні вихідні.

Так, у нас була дуже велика і дружна, як мені здавалося в той час, сім’я. Ми завжди збиралися великою і галасливою компанією, було дуже весело. Ми з дітьми грали, але це все закінчилося тоді, коли я подорослішала. Я закінчила школу, закінчила курси бухгалтерів, і хотіла піти кудись на роботу.

Звернулася до своєї родички, рідної сестри мами, вона працювала у відділі кадрів, на великому заводі. Але родичка мені відповіла категорично ні. Я навіть не розмовляла з начальником, але вона мені сказала, що у мене немає, ні освіти, нічого. І характер у мене якийсь не такий, тому мені було відмовлено.

Тоді я поступила в інститут. І ось після цього, на вихідних, ми зібралися у нашій бабусі, і я там почула на свою адресу тільки неприємні речі. Що я не розумна, не могла після школи вступити, і тому пішла на курси бухгалтерів. Що я ніколи не закінчу інститут, тому що мене відразу ж відрахують.

Я дуже образилася, на наступні вихідні не стала з ними зустрічатися. Коли ж мама мені подзвонила, і сказала, що все розуміє, але з родичами треба спілкуватися. У наступні вихідні я приїхала до бабусі, я дуже любила її, і хотіла бачитися.

Родичі мене просто дратували. Я не була заміжня, і мене увесь час робота забирала І вони мені почали говорити, що, я вже ніколи не вийду заміж, що мені 24 роки, я вже стара. Мене ніхто заміж не візьме. Освіти у мене немає, ніде я не працюю, і так далі.

Мені було дуже прикро, але я сиділа мовчала, нічого нікому не говорила, бо це були родичі. Мені було це все так прикро, і остаточно мене добило те, що, коли нашій бабусі стало погано, їй було 86 років. Вона вже не могла доглядати сама за собою, ніхто не захотів її взяти.

Всі з моєї величезної рідні сказали, що їм ніколи, все знайшли якісь причини відмовитися. А я її взяла до себе, тому що я дуже любила бабусю. Прожила у нас вона чотири роки. Ми за нею доглядали, любили, годували.

На останньому році, коли вона зовсім злягла, міняли памперси, мили її. Мій чоловік, який не має до неї ніякого відношення, носив її в ванну на руках, міняв памперси, і робив все інше.

А коли вона померла, всі родичі сказали, що ми її отруїли спеціально, для того, щоб отримати її житлоплощу. Так я про це навіть не думала. І ось, на похоронах бабусі, коли всі шепотілися за моєю спиною, я відмовилася від усього, що мені заповіла бабуся.

Порвала всі відносини зі своїми родичами, навіть з мамою я зараз спілкуюся через раз. Коли вона мені дзвонить без діла, я просто кладу трубку, якщо ж потрібно чимось допомогти, я, звичайно, допоможу. Але, з усіма іншими родичами, я зараз не спілкуюся.

І знаєте що? Мені зараз добре, у мене немає ніяких зобов’язань ні перед ким, і не перед чим. Я не соромлюся, я знаю, що я все роблю правильно. А родичі, нехай вони залишаються родичами, але не рідними.

З мамою я спілкуюся, і знаю, коли їй стане погано, я обов’язково допоможу. Але, інших, які про мене так кажуть, з ними спілкуватися не хочу.