Жили ми з мамою як в гуртожитку – різні полки в холодильнику, кожен прибирає за собою, нічого спільного. Я рахунки не розділяла, тому просто віддавала матері половину грошей за комуналку

Моє сімейне життя не склалося і я повернулася до мами. Квартира, в якій зараз живемо я, мама і мій син, дісталася нам з нею від мого батька. Половина належить мені, половина їй, але досить довгий час вона жила там одна. Батька свого я дуже любила, а от з мамою стосунки не складалися.

Вона могла місяцями не цікавитися моїми справами, а потім раптом бралася мене виховувати. Я не сприймала її, як свою близьку людину. Родичка, це так. Але особливо трепетних почуттів у мене до неї не було, як і в неї до мене.

Зазвичай мама починала займатися моїм вихованням, коли у неї розклеювались чергові стосунки. Тому відразу після закінчення школи я поступила вчитися в училище і відразу пішла з дому. Паралельно з навчанням я працювала, тому спочатку знімала квартиру.

Потім я зустріла хлопця, закохалася, вийшла заміж, прожила з ним шість років, народила йому дитину, але наш шлюб розпався. Випробування батьківством чоловік не пройшов.

Близько пів року я ще прожила з ним, тому що мені просто нікуди було йти. Потім він знайшов собі нову пасію і попросив мене з речами і дитиною на вихід. Саме тоді мені довелося повернутися до рідної домівки. Мене там не було близько дев’яти років.

Мати мене прийняла без захвату і зобразила образу, що я їй не дзвонила, не запросила на весілля, не розповіла про народження онука. Але я себе винною не вважаю, мати мені сама теж не дзвонила, хоча дізнатися мій номер взагалі проблем не було. Просто їй було все одно.

Я з сином зайняла свою стару кімнату, яку мама перетворила на якусь комору. Малого вдалося прилаштувати в садок, а сама я вийшла на роботу, тому що мати відразу попередила, що годувати вона мене не буде. Це було очікувано, тому я навіть не засмутилася.

Жили ми з нею як в гуртожитку – різні полки в холодильнику, кожен прибирає за собою, нічого спільного. Я рахунки не розділяла, тому просто віддавала матері половину грошей за комуналку. Вона намагалася говорити, що я повинна оплачувати дві третини, але я відшила, дитина маленька, тому поки буде так.

Так ми прожили два роки, ніби все було спокійно, мама періодично бурчала на мене з якихось дрібниць, але особливих непорозумінь не було. Але недавно вона заявила, що втомилася від постійного дитячого тупоту і вереску, втомилася від того, що ми ляскаємо дверима і шумимо водою. Заявила, що хоче тиші і спокою, тому я повинна з’їхати.

На що я повинна зняти квартиру, годувати й одягати дитину, якщо моєї зарплати зараз ледве вистачає? Тим більше, я така ж господиня в цій квартирі, як і мама, тому що за документами половина квартири моя.